Кілька порад, як зберегти кузов автомобіля.
Кузов (кабіна) автомобіля пофарбований одношаровою синтетичною емаллю або двошаровою емаллю, що складається з базової емалі та лаку. Для антикорозійного захисту та запобігання абразивному зношенню на днищі та колісні арки кузова (кабіни) нанесене пластичне покриття.
Основа довговічності лакофарбового покриття (ЛКП) кузова (кашини) і його антикорозійного захисту закладена під час виготовлення, одначко, збереження захисних і декоративних властивостей покриття істотно залежить від своєчасного та правильного догляду, який полягає:
- в своєчасному мийці кузова (кабіни) та обробленні полірувальними сумішшю;
- в своєчасному усуненні пошкоджень ЛКП і пластизольного покриття;
- в періодичній обробці кузова (кабіни) захисними складами,
Водночас необхідно керуватися такими правилами:
- кузов (кабіну) автомобіля необхідно періодично мити для видалення потраплянь на нього в процесі експлуатації та зберігання промислових і хімічних викидів, продуктів життєдіяльності розмістень, птахів і тварин, антиголодільних реагентів, дорожньої пилу і бруду, позаяк вони містять хімічно активні речовини, здатні як у разі тривалого, так і у разі короткочасного впливу руйнувати лащофарбове покриття.
Під час миття забороняється:
- застосовувати хімічно активні речовини та речовини, що негативно впливають на фарбування, наприклад, соду, керосин, бензин, розчинники, морську воду;
- застосовувати воду, що містить механічні домішки;
- мити на морозі.
Не рекомендується протирати від пилу та бруду суху поверхню кузова (кабіни), використовувати занадто грубі щітки під час миття, приклацувати надмірні зусилля під час миття або полірування, позаяк це привчить до стирання верхнього шару та втрати блиску емалі або лака.
Особливо необхідно регулярно мити в разі експлуатацій дорогами, оброблених антиголодольними реагентами на основі солі. Водночас необхідно також мити й днище кузова (кабіни), і деталії шасі, позаяк грязесольові відкладення призводять до виникнення корозійних змін. З огляду на те, що зафланцовки дверей, капота, фланцеві сполуки кузова (кабіни), а також зварні шви особливо схильні до агресивного впливу сольових розчинів, необхідно регулярно мити й очищати дані місця від солі та бруду, що накопичилася. У разі несвоєчасного видалення сольових забруднень вони разом із вологою проникають у лужні зони з подальшим розвитком корозії.
Під час миття рекомендується застосовувати автомобільні шампуні. Після мийки зовнішню поверхню кузова (кабіни) необхідно прополоснути модою й протерти насухо м'якою тканиною.
Для додаткового захисту лакофарбового покриття рекомендовано періодично обробляти його призначеними для та їхньої мети поліролями, згідно з інструкцією виробника полірувального засобу. Особливо необхідно робити подібну обробку для автомобілів, що зберігаються на відкритому повітрі.
У разі потрапляння на лакофарбове покриття агресивних речовин їх треба негайно видалити, а потім промити забруднену зону увіщів або спеціальними очисниками для догляду за лакофарбовим покриттем. У разі, якщо ЛКП водночас зазнає пошкодження, його необхідно відновити поліруванням із застосуванням шліфувально-полірувальних паст або фарбуванням, залежно від ступеня ушкоджень.
До найпоширеніших таких речовин належать:
- продукти рослинного походження (сок, смола дерев, пилок тощо);
- продукти життєдіяльності птахів;
- експлуатаційні рідини (трансмісійні олії, гальмівна рідина, низькозамерзальні рідини);
- електроліт АКБ;
- бітум;
- бензин.
Також агресивний вплив на ЛКП чинять пилові викиди ливарних і металопереробних виробництв, іскри від дротів електротранспорту, іскри від різання, зварювання та шліфування металу. Водночас частинки окислів заліза, що осідають переважно на горизонтальних ділянках кузова (кабіни), за високої вологості починають окиснюватися^, руйнуючи верхню плівку ЛКП, створюючи на пофарбованій поверхні найдрібніші точки продуктів корозії.
У процесі експлуатації ЛКП кузова (кабіни) покриття днища, вузлів шасі постійно зазнає впливу каменів, щебня, гравію, піску тощо. Це спричиняє різні механічні ушкодження елементів антикорозійного захисту (коли фарби, подряпини, абразив^, яний знос).
Насамперед це стосується колісних нішів і арок, крайок крил, дверей і порогів, поверхні капота та вузлів шасі.
Тому автомобіль необхідно після миття оглянути й у разі виявлення таких місць, а також інших пошкоджень ЛКП провести їхнє усунення.
Несвоючасне усунення таких пошкоджень покриття в разі* призводить до виникнення підплугової корозії з подальшим відшаровуванням ЛКП і корозійним ушкодженням металу.
Необхідно, залежно від умов експлуатації, але не пізніше! ніж через два роки після придбання автомобіля обробляти! прихованих порожнин і ділянок кузова (кабіни), найуразливіших тривалих корозії, що відповідають захисним складам, а потім регулярна] проводити перевірку та відновлення захисного покриття відповідно до рекомендацій із застосування захисного складу.
Автомобіль рекомендується зберігати в гаражі або під навісом.
Забороняється автомобіль закривати виробами з гуми, позаяк на покритті можуть утворитися темні плями, не видалені поліруванням, а також на час зберігання водонепроникними плівками або чохлами.
Схема зон додаткової антикорозійної обробки прихованих порожнин кабіни (кузова) показана на рис.
|
Рис. 9.12. Схема зон додаткової антикорозійної обробки прихованих порожнин кузова (кабіни): I порожнини передніх дверей; 2 — полости задних дверей; 3 — порожнини порог підлоги; 4 — поверхні між задніми крилами та бризковиком коліс; 5 — порожнину задніх лонжеронів; 6 — порожнина капота по периметру; 7 — зона нетель задних дверей; 8 — зона петель передних дверей; 9 — зона нижньої напрямної зсувних дверей; 10 — зона сполучення m рідкісних крил із бризковиком; 11 — отвором лючка бензобака по периметру; 12 - з'єднання даху та боковини по периметру; 13 — закриті порожнини підніжк; 14-мм передньої точки кріплення середньої напрямної зсувних дверцят; 15 — порожнину середнього лонжерону
|
Бортова платформа автомобіля пофарбована синтетичними емалями. Привела догляду за покриттям платформи загалом аналогічні правила догляду за кабіною.
Бортову платформу рекомендується мити одночасно з мийкою кабіни. З огляду на те, що покриття платформи найбільш схильне до ушкоджень під час перевезення вантажів, своєчасному усуненню пошкоджень необхідно приділяти особливу увагу.
Кілька порад із ремонту кузова.
Підготовка пошкоджених ділянок кузова до ремонту містить такі операції:
звільнення ділянок, що підлягають ремонту, від укріплених до них деталей, які можуть перешкодити виробленню ремонтного процесу мул можуть бути пошкоджені в процесі ремонту;
розмітку меж ділянок панелей, що підлягають видаленню, і за шаблонами;
видалення пошкоджених ділянок кузова.
Складність видалення неодмінних панелей залежить переважно від способу їх кріплення до каркаса кузова.
У суцільнометалевих кусавах звареної конструкції панелі з'єднані між собою різними типами зварювання (контактної, газової або електрозварювання).
Панелі, які є частиною всього корпусу зварної конструкції, вирізають газовим різаком (киснева різка, з використанням ацитилену або зріджених газів) або машинкою для металу або пневматичним різаком. Клепані шви роз'єднують видаленням головки заклепки. Деталі, укріплені точковим зварюванням, можна від'єднати, попередньо намотивши зварені точки керном, а потім просвердлити місця зварювання через верхній лист. Іноді такі сполуки вдається розрубати тонким зубилом без руйнування придатних деталей, до яких необхідно приварити нову панель.
Ремонт деталей і вузлів на кузові. Ремонт деталей каркаса кузова, що є під віддаленими панелями, а також встановлення панелей, не знятих із кузова, виконують механічними способами впливу; тріщини та розриви на кузові усувають зварювання.
Постанова нових панелей або частин на кузов. Знову виготовлені на авторемонтних заводах панелі зазвичай вимагають приганяння за місцем із кріплення на кузові. Пригоничні роботи найчастіше зводяться до розмітки панелі по променню в кузові та вирізанні деталі по розмітці або з допуском для кріплення нахлистку; свердлінню отворів у панелях, кріплення яких здійснюється за допомогою заклепок; зачищення задирок і підганяння крайок під час зварювання встилок.
Для виявлення надлишку металу нову панель накладають на проріз у кузові за місцем її кріплення й розмічають по крайках контурів, пов'язаних із нею панелей. Під час кріплення панелі встилок виявлений надлишок металу відрізають за розміткою, а під час кріплення нахлистку — за допуском, наміченим паралельно лінії розмітки.
З'єднання панелей стик встик зазвичай здійснюється зварюванням у середовищі вуглекислого газу або газового зварювання, а з'єднання в нахлистя — тими ж способами, що під час з'єднання встик, а також точковим зварюванням.
У нахлисткових з'єднаннях під час зовнішніх поверхонь деталей кузовів автомобілів доцільна підштампівка або підсадка на зигмашині однієї з крайок, внаслідок чого не утворюються "ступіньки" в з'єднанні. Підсадка крайок надає певної жорсткості з'єднанню й утворює своєрідну підкладку, що перешкоджає коробленню металу у разі правильного ведення процесу зварювання та протікання припоя, якщо застосовується подальше опаття з'єднання. Такий тип з'єднання дає змогу за рахунок нахлистя кілька зміщувати деталі під час складання для дотримання загального розміру та в такий спосіб виправляти неточності збирання.
